Минуло сорок років з того фатального квітня 1986 року, коли вогонь четвертого енергоблока Чорнобильської АЕС розділив історію української землі на «до» та «після». Сьогодні, відзначаючи цю сумну річницю в стінах нашої ліцею, ми згадуємо минуле,  намагаємося осягнути уроки, які природа дала людству через біль, пустку та радіаційний пил.
Чорнобильська трагедія — це не лише сторінка в підручнику історії. Це найгучніший в історії планети «дзвінок» про те, наскільки крихкою є наша екосистема, і наскільки ми повинні бути відповідальними за майбутнє планети.
 Сьогодні, під час шкільних заходів, ми говоримо про «чисту» енергію, про збереження води та зменшення пластику. Адже кожна екологічна катастрофа починається з недбалості, з ілюзії, що ресурси нескінченні, а природа стерпить усе. Чорнобиль навчив нас, що ціна помилки може вимірюватися поколіннями.
Відзначаючи 40-ві роковини, ми схиляємо голови перед подвигом ліквідаторів. Їхня самопожертва дала нам шанс жити в екологічно безпечнішому світі. Наш обов’язок сьогодні — бути свідомими споживачами та захисниками довкілля. Ми маємо пам'ятати, що екологія — це не далека наука, а повітря, яким ми дихаємо, і земля, яку ми залишимо своїм дітям.
Нехай ці сорок років стануть межею між епохою бездумного використання природи та часом гармонійного співіснування з нею. Чорнобиль — це біль, але це і мудрість. Ми маємо пронести цю пам'ять крізь роки, щоб подібне ніколи не повторилося, а наші ліси та річки залишалися чистими не через відсутність людей, а завдяки нашій турботі.
Свідоме завтра: пам'ятаємо заради безпеки!